УВІЩАТИ, ЩА́Ю, ЄШ,
Увіщати, ща́ю, єш, гл. Увѣщевать. А вслід летить янголь його та його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. III. 141.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 311.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
УВАГА, ГИ, →← УВІЧЧУ